Досить часто конфлікти з дитиною виникають тоді, коли дитина не чує
батьківських прохань чи вказівок. Це може бути пов'язане з проблемою відносин
між вами і дитиною. Наприклад, коли спілкування в основному зводиться до вимог
і вказівок. Тоді дитина протестує проти цього і виявляє упертість. Чи, навпаки,
коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь
обов'язки.
У той же час, важлива і форма, у якій ми просимо дитину щось зробити.
• Позитивно формулюйте звернення до
дитини.
Кажіть дитині що робити, замість того, щоб вказувати, чого не робити. Наприклад,
замість: «Не дряпайся по меблям», треба сказати: «Злізь зі столу».
• Не поєднуйте в одному проханні чи
вказівці декілька.
Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання чи
вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість:
«Прибери свою кімнату», скажіть: «Склади кубики в коробку», «Постав взуття в
шафу».
• Говоріть дитині точно, що потрібно
зробити.
Замініть такі висловлення як «Будь граним» чи «Роба правильно», більш
точними, такими як «Говори пошепчи» чи «Будь ласка, сядь за стіл».
• Звертайтеся до дитини спокійно.
Діти повинні навчитися реагувати на нормальний тон голосу, а не на крик, авторитарний
тон чи благання.
• Говоріть чемно і з повагою.
Прохання і вказівки повинні бути чіткими і ясними, в них не повинно бути
неповаги до дитини. Дуже допомагає слово «будь ласка».
• Прохання і вказівки повинні бути
такими, щоб дитина була здатна їх виконати.
Важливо, щоб прохання і вказівки збігалися з фізичними і розумовими
можливостями дитини. Трирічна дитина не зможе зав‘язати самостійно шнурки, а
п‘ятирічна вже спроможна це зробити. Просто так дитина не стане акуратною. Якщо
до цього дитина сама не прибирала кімнату, значить в неї ще не має навичок. Її
треба спочатку навчити цьому, а потім вже вимагати допомоги у прибиранні дому.
• Використовуйте команди і накази
тільки тоді, коли вони дійсно потрібні. Прямі команди повинні використовуватись тільки тоді, коли дійсно
важливо, щоб дитина їх виконала. Наприклад, в екстреній ситуації, коли хтось
поранився, потрібно щось дуже терміново зробити.
• Використовуйте вибір, коли це
можливо.
Пропонуйте дитині, якщо є можливість, вибирати, що одягти – сині чи жовті
панчохи, що з'їсти на сніданок, як провести час.
• Пояснюйте, чому ви просите чи
вимагаєте
Пояснення краще давати до прохання чи вказівки. Не варто їх давати між
проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися втягнути батьків у
дискусію, щоб не робити того, що батьки просять.
• Хваліть!
Не забувайте похвалити і подякувати дитину за зроблене. Адже, якщо ми просимо
про щось чужу людину, і вона виконує наше прохання, ми обов'язково говоримо їй
«спасибі».
• Позитивно формулюйте звернення до
дитини.
Кажіть дитині що робити, замість того, щоб вказувати, чого не робити.
Наприклад, замість: «Не дряпайся по меблям», треба сказати: «Злізь зі столу».
• Не поєднуйте в одному проханні чи
вказівці декілька.
Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання чи
вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість:
«Прибери свою кімнату», скажіть: «Склади кубики в коробку», «Постав взуття в
шафу».
Пам’ятайте про цi правила завжди!
| 
