"Виховання в сім'ї:
заперечення жорстокості та насилля". Дитина - вже Людина! Ця маленька
Людина потребує не крику і покарання, а підтримки і мудрої поради батьків, не злого й
жорстокого поводження, а доброти, турботи і любові.
Проте, на жаль, часто найменше любові отримують ті, кого ми
найбільше любимо.
Дитина ще не може, не вміє
захистити себе від фізичного насилля і психічного тиску з боку дорослого. Але
при цьому діти саме від нас, дорослих, вдивляються в життя, навчаються
поведінці, манерам спілкування, крику (якщо ми кричимо), брутальності (якщо ми
самі грубі, брутальні), жорстокості (якщо ми самі це демонструємо). Дитина, яка
виховується в умовах безправ'я, ніколи не поважатиме прав іншої людини. І,
навпаки, гарна поведінка наших дітей породжується лише добром. А ще,
безперечно: ненасилля значно більше сприяє гармонійному зростанню і всебічному
розвитку дитини, ніж брутальне, жорстоке поводження з дитиною.
Наші непродумані, агресивні
дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані навіть не якоюсь
провиною дитини, а нашою втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і
т. інш. Гнів, спрямований в такому випадку на дитину, нічому не навчає, а лише
принижує, ображає і дратує. Досягаючи показної, короткочасної слухняності,
батьки своєю жорстокістю "виховують" фальш і обман, притупляють
процес нормального розвитку дитини.
Жорстоке поводження з дітьми
дуже часто викликає в них не каяття, а зовсім інші реакції:
- страх;
- обурення, протест;
- образу, почуття
скривдженості, прагнення компенсації, помсти;
- руйнування морального
гальмування;
- прагнення до обману,
прагнення "викрутитись";
- втрату здатності до
здорового глузду;
- дитина не розрізняє поняття
"добро" і "зло", не розмежовує поняття "можна",
"не можна";
- агресивну поведінку;
- занижену самооцінку;
- ненависть до себе та до
оточуючих (якщо дитину часто б'ють).
Жорстоке поводження з дітьми
зазвичай викликає затримку їхнього психічного і соціального розвитку. Надзвичайно
важливо не допустити, щоб побої, покарання перетворилися в кошмар для дитини та
її батьків, коли дитина перестає розуміти "за що"; стає емоційно
"тупуватою" і перестає розрізняти гарні та негідні вчинки. А ще
важливіше - пам'ятати, що з будь-якого кошмару завжди є вихід. І перший крок
має зробити той, хто є сильнішим і мудрішим. Добре, якщо це і є доросла людина.
Звичайно, діти не завжди
поводять себе як лагідні, покірливі ангели, і виховувати їх - справа дуже
нелегка. Проте з усіх важких ситуацій, до яких потрапляють батьки, необхідно
шукати вихід, не принижуючи гідності дітей, не ображаючи їх, а тим більше не
вдаючись до тілесних покарань.
|
