Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави через усвідомлення культурних цінностей, знань своєї історії, звичаїв та обрядів - Мої статті - Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави через усвідомлення культурних цінностей, знань своєї історії, звичаїв та обрядів

Розбудова Української держави ставить на порядок денний надзвичайно важливе і невідкладне завдання виховання нового покоління, здатного не тільки осягнути загальнолюдський зміст сутності існування людини, а й творчо вирішувати їх згідно з духом часу.

У наші дні проблема організації виховного процесу набула особливої актуальності й гостроти через ряд обставин. Перша пов’язана з усвідомленням найвищої цінності, якою є Людина і її життя. Друга зумовлена тим, що сучасне покоління живе на зламі епох, зміна яких пов’язана з динамічними процесами у певних структурах життя і розвивається двома шляхами: відторгненням застарілих форм життя, що чинить опір змінам, і формування нових цивілізованих засад життєдіяльності.

Нині значно розвинулись громадянські цінності виховання, освітні заклади стали відкритими для батьків, громадських організацій. Розширюється кількість суб’єктів виховного впливу, узгоджуються їхні дії.

Стан духовної культури і моралі суспільства як у світі, так і в Україні викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком прогматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїми масштабами становить глобальну соціальну проблему.

Управлінням освіти і науки міської ради, педагогічною радою закладу визначено основні завдання у сфері виховання: оновлення змісту виховної роботи, створення належних умов для організації виховного процесу, спрямування педагогічних кадрів на реалізацію нових підходів до виховання. Останні характеризуються спрямованістю до кожного учня індивідуально, до максимального врахування його природних нахилів, особливостей, поєднаних з обов’язковою організацією життєдіяльності учнів у колективі.

Особистісно зорієнтована модель виховної діяльності , відмова від авторитарно-консервативної моделі – стратегічний шлях сучасної школи у новому тисячолітті.

Напрямами державної політики в галузі національного виховання стали принципи гуманістичної педагогіки, сформульовані в освітніх законах України, у Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, Конвенції ООН про права дитини. Належну наукову основу реалізації мети національного виховання має Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні.

У 2008 році педагогічна громадськість України отримала нову освітньо-виховну програму "Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України”.

У названій Програмі окреслено:

1. Концептуальні засади основних орієнтирів виховання учнів 1-12 класів ЗНЗ.

2. Вікові особливості учнів молодшого, середнього та старшого шкільного віку.

3. Зміст виховної діяльності:

Ціннісне ставлення до себе.

Ціннісне ставлення до сім’ї, родини, людей.

Ціннісне ставлення до праці.

Ціннісне ставлення до природи.

Ціннісне ставлення до мистецтва.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

У розділі "Зміст виховної діяльності” пропонується великий перелік тематичних форм різноманітної діяльності молодших школярів, підлітків та старшокласників.

Названа Програма безперечно стала настільною книгою педагогів, які організовують виховний процес.

Сучасна педагогічна думка стверджує, що виховна і дидактична системи, що охоплюють навчальну діяльність школярів і методичну підготовку вчителів, є підсистемами більш широкої моделі – виховної системи освітнього закладу.

У світлі національного відродження України особливого значення набуває системний підхід до організації та проведення виховної роботи, що стає можливим у нових умовах життя школи, коли вона звільнилась від партійних обмежень, догматизму, стереотипів, ідеологічного диктату. Звідси виховний процес слід розглянути не як випадковий набір різноманітних заходів, проведення спланованих позакласних заходів, а як певну виховну систему. Зміст системного підходу характеризується сукупністю виховних цілей, діяльнісна сторона яких скерована
на взаємодію суб’єктів виховного впливу, організацію функціонування та розвиток виховної системи.

Педагогам, які здійснюють виховний процес, слід завжди пам’ятати про те, що кожний захід має сприяти розвитку ініціативи учнів, задоволенню їхніх потреб та інтересів. Класний керівник, шкільний та класний колективи повинні допомогти кожному школяреві визначитись не лише ким бути, а яким бути, як жити в цьому складному, глобалізованому, інформованому та суперечливому світі, як влаштувати свій спосіб життя.

"Справжня суть виховної роботи полягає зовсім не у ваших розмовах з дітьми, не в безпосередньому впливові на дитину, а в організації життя дитини”, – писав А.С.Макаренко.

У сучасній школі є важливий напрямок її діяльності, який у всі періоди суспільного життя вважається стратегічним. Це превентивна робота закладів освіти щодо попередження правопорушень, дитячої та підліткової злочинності, шкідливих звичок.

Злочинність взагалі – своєрідний барометр морального благополуччя держави. Не виняток і підліткова злочинність.

Тривожить зростання негативних явищ у підлітковому середовищі, тісно поєднаних із правопорушеннями та злочинністю, а саме: наркоманія, бродяжництво, тютюнопаління, раннє статеве життя тощо. Викликають тривогу численні факти насильства у підлітковому середовищі як з боку ровесників, так і з боку дорослих, зокрема, батьків і вчителів.

Перший крок на вулицю, у злочинний світ починається з прогуляного уроку, дрібної сварки з батьками, дискомфорту в класі чи в сім’ї, що сплітається у такий тугий вузол, який досить важко розв’язати чи розрубати. Статистика вказує, що в списку "дітей вулиці” тільки 3 відсотки становлять діти-сироти. Решта – при живих і здорових батьках.

Школи, позашкільні навчальні заклади мають продовжувати роботу щодо створення чи удосконалення системи превентивного виховання. Треба розвивати рух "За кращу школу здорового способу життя”.

Сучасна школа формує в учнів уміння, звичку діяти у розв’язанні найважливіших питань свого колективу, міста чи села, країни, навчає формулювати, висловлювати та відстоювати власну думку. Вирішення цих питань можливе шляхом розвитку учнівського самоврядування. Досвід організації учнівського самоврядування у школі свідчить, що педагогічно вірно побудована робота з дітьми сприяє оптимізації навчально-виховного процесу, значно полегшує виховний процес, сприяє налагодженню більш тісних та ефективних взаємозв’язків між учнями та вчителями.

Головним у виховному процесі є діти, які прагнуть жити у колективі цікавим і змістовним життям. Досвід діяльності учнівського самоврядування у багатьох школах міста підтверджує, що це вдається. У становленні учнівського самоврядування великого значення набуває навчання учнівського активу. Варто використати для цієї роботи посібник "Учнівське самоврядування”, в якому надрукувані авторські розробки Н.М.Кейван та О.О.Антоненко "Самоврядування – це класно” і "Як стати лідером”. У школі треба активно відкривати школи учнівського активу, школи лідерів тощо.

Особливого значення у вирішенні проблем національного виховання має організація педагогічного управління сучасним виховним процесом .

У закладі нагромаджено позитивний досвід національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. Завдяки творчій ініціативі педагогів, методичної служби, реалізується система освітньо-виховних проектів, які надають можливість залучити дітей до захоплюючої інтелектуально-творчої діяльності. Одним із прикладів такої роботи може слугувати участь закладу у щорічному конкурсі та фестивалі «Нащадки козацької слави».

Святкування ювілейних дат, пов’язаних з історією міста, школою – це один із важливих напрямків патріотичного виховання. Створення нових експозицій, нових шкільних музеїв, зокрема, музеїв Бойової слави, етнографічних, народних промислів тощо. Варто організувати роботу так, щоб школярі відвідували музеї, брали участь у пошуковій роботі, обробці нових експонатів.

Демократичні зміни, що відбуваються в Україні, сприяють усвідомленню того, що досягнення прогресу в суспільстві можливе лише за умов, коли в центрі всіх перетворень перебуватиме особистість – з її проблемами, інтересами, турботами та прагненнями. Плекати таку особистість має школа, сім’я, громадськість.

У 2010/2011 н.р. заклад продовжує діяльність щодо подальшого реформування виховного процесу, в основі якого є пошук і використання сучасних інноваційних виховних технологій, забезпечення особистісно зорієнтованого підходу до навчання і виховання, творення виховної системи школи, класів відповідно до наявних умов, існуючих традицій, назрілих проблем.

Педагогічний колектив працює на те, щоб навчальний заклад став:

– осередком соціальної адаптації в реальному житті;

– місцем культурного дозвілля, життєтворчості і життєдіяльності;

– центром для формування творчої діяльності та участі у різних аспектах суспільного життя;

– місцем втілення в життя соціально-виховних проектів;

– храмом мистецтва та інтелектуального розвитку;

– центром здійснення мрій і сподівань вихованців.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

Виховні орієнтири цілісного ставлення до суспільства і держави учнів початкової школи( мета, цілі, завдання):

формування усвідомлення особистістю приналежності до учнівської держави і народу;

розвиток здатності дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого угрупування, як учня, жителя міста;

виховання почуття любові до України, її символів, рідної мови та слова, оберегів;

формування елементарних елементарних знань про культуру свого народу і прагнення дотримуватися традицій;

навчання правилам співжиття та взаємодії людей у сім’ї, суспільстві.

Орієнтовна модель випускника початкової школи:

гордість за приналежність до українського народу;

щира любов до Батьківщини, її символів, оберегів;

здатність до взаємодії з людьми у сім’ї, колективі та суспільстві;

шанобливе ставлення до рідної мови та мови інших народів, символів української держави;

знання Гімну України, вміння його виконувати;

усвідомлення себе часткою українського народу.

Виховні орієнтири ціннісного ставлення до суспільства і держави учнів основної школи (мета, цілі, завдання):

виховання громадянських якостей особистості, духовного осмисленого патріотизму, який поєднує любов до рідного краю Батьківщини, народу, поваги до законів України, активної громадянської позиції;

формування відчуття своєї приналежності до України;

розвиток прагнень до збереження та примноження духовного та матеріального багатства українського народу;

виховання шанобливого ставлення до державної символіки;

розвиток свідомого ставлення до правил поведінки, суспільних і моральних норм життя;

виховання інтересу до історії і культури інших народностей, які проживають в Україні та інших державах;

формування потреби до збереження історичного, культурного та духовного спадку українського народу;

формування почуття громадянської гідності, національної свідомості і самосвідомості особистості.

Орієнтовна модель випускника основної школи:

сформованість інтересу до історії і культури України ;

здатність до ініціативи в різних суспільно корисних акціях;

знання та володіння українською мовою;

прагнення до збереження та примноження духовного та матеріального багатства українського народу;

сформоване позитивне ставлення до суспільства, держави і її громадян;

усвідомлення необхідності дотримання правил і норм поведінки, соціально значущих для суспільства;

усвідомлення сім’ї як цінності(як ціннісна складова держави, народу, нації);

сформованість полі культурності (поваги до культур інших народів).

Виховні орієнтири ціннісного ставлення до суспільства і держави учнів старшої школи (мета, цілі, завдання):

виховання прагнення жити в Україні, пов’язувати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її формування громадянського і державного світогляду особистості, її мовної становлення як суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави, захищати її, працювати на її благо;

виховувати повагу до Конституції України та законів держави;

виховувати повагу і толерантне ставлення до представників інших етносів, віросповідань і культур;

вчити визнавати пріоритет прав людини, поважати цінності демократичного суспільства.

Орієнтовна модель випускника старшої школи :

розвинене почуття національної гідності, гордості за родину, свій народ;

сформованість державницького світогляду та громадянської зрілості особистості;

сформованість антидевіантного імунітету особистості, її законослухняність;

сформованість вміння проектувати власне життя.

Ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю

Виховні орієнтири ціннісного ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю учнів початкової школи(мета , цілі, завдання):

ознайомлення з історичними постатями Рівненщини, її історією та культурою;

формування системи елементарних знань про пам’ятки історії та культури нашого краю, його архітектуру, мистецтво, звичаї, традиції та фольклорні джерела;

ознайомлення з обрядами та традиціями, звичаями, які побутують у регіонах Рівненщини;

виховання поваги до історичного минулого нашого краю;

закладання основ і розвиток елементарних навичок пошуково- дослідницької діяльності школярів.

Орієнтовна модель випускника початкової школи :

наявність елементарних знань про історичний та культурний розвиток нашого краю;

знання родинних реліквій, звичаїв та обрядів; традицій міської громади;

володіння вміннями збирати легенди, пісні, думи, перекази, казки, щедрівки, колядки рідного краю;

повага до батьків, родини, гордість за приналежність до свого роду;

шанобливе ставлення до історико – культурних надбань нашого краю, свого міста.

Виховні орієнтири ціннісного ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю учнів основної школи (мета, цілі, завдання):

формування історичного, краєзнавчого та культурознавчого світогляду школярів;
прилучення школярів до пам’яток історії, культури і духовності рідного краю;

формування мотивації на дотримання традицій, звичаїв, обрядів родини та рідного краю;

виховання почуття гордості за історичне минуле рідного краю, його культури, духовність, людей краю;

формування здатності зберігати і примножувати традиції, звичаї міської громади, рідного краю;

розвиток навичок пошукової та науково – дослідницької роботи з вивчення історії і культури рідного краю;

виховання якостей громадянина – патріота.

Орієнтовна модель випускника основної школи :

сформованість історичного і краєзнавчого світогляду особистості, основ духовної культури;

володіння навичками пошукової та науково – дослідницької діяльності;

сформованість культурознавчих компетентностей;

сформованість ціннісного ставлення до історичних , культурних та духовних надбань рідного краю;

здатність примножувати традиції роду, рідного краю.

Виховні орієнтири ціннісного ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю учнів старшої школи(мета, цілі, завдання):

формування системи знань про історичні, матеріальні, культурні та духовні цінності нашого краю;

виховання патріотичних і державних почуттів та якостей старшокласників;

розвиток історичної пам’яті особистості;

формування етнічного самоусвідомлення особистості;

виховання шанобливого ставлення до історичного, культурного і духовного спадку рідного краю, здатності берегти його і примножувати;

розвиток навичок дослідницько-пошукової діяльності старшокласників;

формування духовних ціннісних орієнтацій особистості ;

формування почуття відповідальності за долю українського народу, рідного краю, свого міста;

професійне самовизначення особистості в сфері історико–культурної діяльності.

Орієнтовна модель випускника старшої школи:

етнічне самоусвідомлення особистості;

сформованість історичного і краєзнавчого світогляду особистості;