"Освіта – стратегічна
галузь розвитку
особистості, суспільства, нації й держави”.
(Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті).
Сьогодення має виняткові
особливості: перемін не очікують, переміни стали змістом нашого життя. Головна
причина – докорінні зміни в соціально-економічних, політичних умовах життя
нашого суспільства. Не стала винятком і сфера освіти. Школа в усі часи була і
залишається своєрідною моделлю, дзеркалом, що відбиває життя і проблеми
суспільства. Вона першою реагує на всі зміни, які відбуваються в суспільстві,
здійснює постійний зв’язок сучасного з минулим і майбутнім. Сучасний етап в освіті
характеризується розгортанням інноваційних процесів. Особливого значення
набуває проблема якості сучасної освіти та управління процесом її відстеження.
Що розуміють під поняттям якісна освіта?
Перш, ніж управляти якістю, необхідно
її визначити і навчитися оцінювати. У педагогічній діяльності оцінка якості в
багатьох випадках відбувається на рівні "здорового глузду”, повсякденної
практичної свідомості, згідно з якою якість насамперед пов’язана, наприклад, із
відсотком успішності на 7-12 балів. На визначеній стадії функціонування системи
такий підхід виконував свої функції і давав певний ефект. Зараз становище
докорінно змінюється. Недостатньо, як раніше, звести якість освіти лише до
фіксації рівня знань, умінь і навичок учнів, обліку випускників, що вступили до
вищих навчальних заклпдів, або тих, хто переміг на конкурсах і олімпіадах. На
сьогодні необхідно виробити інші підходи до організації освітнього процесу,
здійснити інші управлінські дії. Потрібно вирішувати питання про об’єктивну оцінку якості освіти, дати теоретичне
обґрунтування використовуваним критеріям і методам. У
регіональній програмі "Моніторинг якості освіти” дається таке визначення: "Якість освіти як соціальну категорію
слід розглядати як сукупність властивостей освіти, що визначають її здатність
задовольняти відповідні потреби особистості, суспільства, держави відповідно до
призначення освіти”.
(аналіз схеми № 4 перегляньте архів файлів) Серед факторів, які
суттєво впливають на погіршення якості освіти можна назвати наступні:
1. Зміни в меті загальноосвітнього
навчального закладу (нововведення, зміни у профілі).
2. Невідповідність особистісної мети
учасників навчально-виховного процесу меті установи освіти.
3. Випереджальний розвиток науки.
4. Зміни в складі педагогічного та учнівського
колективів (присутній фактор "визначення середньої температури по лікарні”).
5. Масовизація: вчимо тих, хто хоче і
тих, хто не хоче вчитися. Спостерігається зниження мотивації до навчання.
6. Погіршення інтелектуального
"генофонду” нації.
Одним із шляхів покращення якісних
показників сучасної освіти є впровадження в освітню систему моніторингу, який є частиною регіональної
програми розвитку освіти в Дніпропетровській області.
(аналіз схеми № 1 перегляньте архів файлів)
Отже, не зважаючи на рівень моніторингу (державний,
регіональний чи локальний) він проходить послідовно зазначені у схемі № 1
чотири етапи.
Моніторинг є там, де реальна картина
порівнюється з наміченим. Головне його завдання зменшити різницю між тим, що є
і ти, що повинно бути.
(аналіз схем №2, № 3 перегляньте архів файлів)
Моніторинг використовується в
управлінні освітою і складається із: ·
чітко
визначеного об’єкта управління;
·
заданих
параметрів розвитку об’єкта;
·
критеріїїв
оцінювання цих параметрів;
·
технології
проведення поточного контролю;
·
науково-методичних
матеріалів щодо спрямування процесу на кінцевий результат.
Вимоги до моніторингу
Об’єктивність – це максимальне уникнення суб’єктивних оцінок, врахування всіх результатів
(позитивних і негативних), створення рівних умов для всіх учасників
навчально-виховного процесу. Валідність – повна і всебічна відповідність
пропонованих контрольних завдань змісту досліджуваного матеріалу, чіткість
критерії виміру й оцінки, можливість підтвердження позитивних і негативних
результатів, які отримуються, різними способами контролю. Надійність – сталість результатів, що отримуються
при повторному контролі, які проводять інші особи. Врахування
психолого-педагогічних особливостей означає вивчення рівня освіти,
професіоналізму, загального розвитку, індивідуальних особливостей об’єкта, а
також умов і конкретних ситуацій проведення обстежень, що передбачають
диференціацію контрольних та діагностичних завдань. Під систематичністю
розуміють проведення етапів і видів моніторингу в певній послідовності та за
відповідною схемою. Гуманістична
спрямованість
моніторингу передбачає створення умов доброзичливості, довіри, поваги до
особистості, позитивного емоційного клімату. Результати моніторингу не можуть
бути використані для застосування будь-яких репресивних заходів , а повинні
мати тільки стимулюючий характер у випадку зміни ставлення об’єктів педагогічного процесу до своєї навчальної,
професійної та суспільно-корисної діяльності. Моніторинг – це один із
етапів роботи вчителя з учнем. Головне його завдання полягає в корекції,
консультації, адаптації та підтримці вчителя або учня. Головне призначення
моніторингу – побудувати конкретну програму розвитку вчителя або учня. Адміністративна рада закладу пропонує
провести перший етап моніторингу "Професійної компетентності вчителя” (схема № 5) методом самооцінки
наступних її складових: ·
інтелектуальна
компетентність;
·
психологічна
компетентність;
·
управлінська
компетентність;
·
мотиваційна
компетентність;
·
комунікативна
компетентність;
· проективна
компетентність;
·
дидактична
компетентність;
·
методична
компетентність
Запропонована схема моніторингу
професійної компетентності вчителя буде завершена за допомогою зазначених на
ній учасників навчально-виховного процесу. А ми пропонуємо вам розглянути схему № 6 , де відображена якісна
характеристика професійної компетентності згідно встановленого вчителеві
кваліфікаційного рівня за наслідками останньої атестації.
|
